У 1606 року флотилія козацьких судів з'явилася під стінами Варни, потопила 9 турецьких галер і взяла місто штурмом. Розграбувавши місто, козаки звільнили з полону велику кількість рабів – не лише українців, а й угорців, поляків, німців та ін. Взимку 1608-09 років запорожці взяли Перекоп та увірвалися до Криму. Тієї ж зими вони спалили турецькі міста в дельті Дунаю - Кілію та Ізмаїл. Запорожці кілька років тримали під страхом напад Крим і все Чорноморське узбережжя. Найбільш визначними за своєю зухвалістю виявилися походи під керівництвом уславленого героя Запорізької Січі Петра Кононовича Конашевича-Сагайдачного (1560-1621). Сагайдачний – це його запорізьке прізвисько, «вмілий лучник». Луки залишалися на озброєнні козаків до Б. Хмельницького. Про славні перемоги Сагайдачного народ склав пісні, які дійшли до наших днів і співаються в Україні досі:
Гой – на, гой – на горi, та й женцi жнуть!
Гой – на, гой – на горi, та й женцi жнуть
А попiд горою, яром – долиною козаки йдуть!
Попе – попереду Дорошенко,
Попе – попереду Дорошенко
Вин веде це вiйсько, вiйсько Запорiзське, Хорошенько!
А по – а позаду Сагайдачний,
А по – а позаду Сагайдачний
Що промiняв жiнку на тютюн та люльку, Необачний!
Легкокрилі «чайки», човни Сагайдачного, безстрашно гасали по всьому Чорному морю і тероризували турків. Козацькі чайки – це були парусно-гребні човни оригінальної козацької конструкції. За гарного вітру вони доходили до берегів Туреччини за дві доби! Вони були досить місткими, завдовжки сягали 18 метрів і брали на борт до 60 осіб. На носі човна стояла маленька гармата. Іноді чисельність чайок, що йдуть у похід, сягала 300, а кількість козаків – до 20 тисяч. Це була велика та грізна сила. Найактивніший період морських походів у Порту це 1600-1620 роки. Це здається неймовірним, але козаки сконструювали на основі «чайок» навіть підводні човни, які раптово спливали біля берегів Трапезунда, Синопу, Стамбула, що призводило до татар у невимовний жах. Перший козацький підводний човен з'явився 1595 року! Козаки неодноразово нападали на Босфор, пограбували та спалили Синоп, підпалювали навіть передмістя Стамбула (1618). Турецька флотилія ніяк не могла їх упіймати. Найзнаменитішим походом Сагайдачного був похід на Кафу (Феодосію) у Криму (1614-16). Місто Кафа багато десятиліть було головним невільницьким ринком, де продавали рабів, захоплених татарами. У боях за Кафу загинули близько 14 тисяч турків та татар, а десятки тисяч християнських невільників отримали свободу. Того ж року Сагайдачний здійснив набіг на Трапезунд, а перед поверненням на Січ він пройшов зі своєю флотилією вздовж узбережжя Малої Азії і знову з'явився на Босфорі. Слава про козаків поширилася аж до Іспанії. Друг Сагайдачного Іов Борецький, якого він пізніше зробив Київським митрополитом, писав: «Коли козаки виходять у море, у небеса підносяться молитви, бо їхня головна мета – воювати з невірними в ім'я християнської віри. Друга їхня мета – звільняти бранців. Поділ трофеїв здійснювався завжди тільки після закінчення походів, щоб уникнути непотрібних сварок. Цими днями козацьке життя нагадувало маскарад. Козаки скидали свої рвані і брудні лахміття і нап'яли різнокольорові багато розписані турецькі шовки та яскравий оксамит із Дамаска. Свої волохаті баранячі шапки вони прикрашали страусовим пір'ям і дорогоцінним камінням. Козаки влаштовували демонстраційні процесії. Їх супроводжували співаки та музиканти, прислуга несла пляшки з горілкою, чани з пивом та медовухою. Кожен, хто зустрічався їм на шляху, чи то простий селянин, чи багатий польський аристократ, повинен був їх вітати і випити з ними чарку-другу. За кілька днів козаки примудрялися спустити все, що було завойовано у поході з величезним ризиком для життя. Сагайдачний вирізнявся серед запорізьких козаків своїм розумом, освіченістю та хоробрістю, за що й був неодноразово обираний гетьманом. Завдяки його шаленій популярності польський уряд змушений був визнати його вождем та реєстровими козаками. Таким чином, в особі Сагайдачного поляки вперше визнали офіційну єдність усіх українських козаків, що раніше відмовлялися робити, щоби розколоти козацтво. Запорожців оголосили козаками на службі у польського короля і вони почали отримувати платню 10 тисяч злотих на рік та обмундирування. Було визнано право козаків на самоврядування та вибір своїх власних суддів. Сагайдачний став фактично повновладним правителем усіх українських козаків від Чигирина до Києва, а також на Лівобережжі Дніпра. Тоді козаки були сильні, як ніколи! Польський уряд, як і раніше, звертався до козаків за військовою допомогою. Козаки двічі рятували Владислава Вазу від повного розгрому та загибелі у війнах із Росією та Туреччиною. Сагайдачному вдавалося уникати гострих конфліктів із польським урядом, який його дуже цінував. Водночас він почав викликати невдоволення у самих козаків за те, що ввів строгу дисципліну у «вільному» козацькому братстві, під страхом смерті забороняв пити горілку в походах і створив на Січі полкову систему. Його навіть кілька разів зміщували з поста гетьмана, але потім його знову відновили в гетьманських правах. Він воював проти Московії у 1613 та 1618 роках, виступаючи на боці Польщі в період польської інтервенції та маючи до 20 тисяч українських козаків. Сагайдачний помер 10.04.1622 від рани, отриманої отруєною татарською стрілою в бою під стінами Хотина, і був похований на цвинтарі Київського братства. Він мав дуже багату дружину і сина, з якими він розлучився ще в молоді роки. Своє майно він заповідав церквам, Київським та Львівським монастирям, а також дитячим притулкам та госпіталям, в яких лікувалися поранені в боях за свободу України козаки.
